Літературний вісник
До Г. С. Сковороди
Григоріє Савовичу Сковородо,
Філософе, байкарю, вчителю народу!
Від дня народження
Тобі вже 300 літ,
Та праці твої йдуть
Від роду і до
роду.
З них мудрість беремо,
Як із криниці воду
Й не знижується, орле, твій політ.
Як актуально все,
Що ти сказав!.
А Україну як любив,
Як волю оспівав!
Світ же ловив тебе,
Та не впіймав.
Для мене ти - борець
За щастя українців,
Бо ж як діяч державний цінував
І працю, й щирість, і свободу,
І не терпів нахаб-чужинців.
Ще й у складному політичному житті
Умів державні інтереси захистити.
І нам належить
Батьківщині так служити.
Черпаючи у тебе силу духу,
Народ мій витримає
Горе і розруху.
Цінуємо тебе, бо мудра ти Людина.
І перш за все -
Все буде Україна!
За волю боремося
Так, як ти.
Нащадкам нашим –
Україну берегти.
Вікторина
Хто це?
1.
Костур стертий,
Довга свитина,
Через плече –
З книжками торбина.
Що хліб в ній не завжди –
То не біда.
Іде усім відомий
Байкар …
(Сковорода)
2.
Від міста до села
В'юнка стежка пролягла.
І по стежечці отій
Іде подорожній.
Краплі поту із чола
З пилом витирає,
Поспішає записать
Все, що народ знає.
«Сад божественних пісень»
Люди прочитають.
«Байки Харківські» й тепер
Усі люди знають.
Українському Сократу
300 літ минає,
Та Васаву і сьогодні
Народ поважає.
Ви забули прізвище?
Та то не біда.
Дружно його скажемо.
Це …
(Сковорода)
3.
У цілому світі
Лиш один такий.
За українську мову
Він вступив у бій.
Мовою народу
Став байки писати,
Адже Україну
Всі повинні знати.
Ось на цім портреті
(Гляньте на хвилину)
Змалював художник
Премудру людину.
У гордій поставі
Волелюбний дух,
А уважні очі
Ловлять кожен рух.
Про криштальну душу
Свідчить білий комірець,
А також – про охайність.
(Візьмім це за взірець).
Що має 300 років,
Для нього не біда.
Дивиться з портрета
На нас…
(Сковорода)
4.
Бджола на квіточках
Пилок збирала.
На шершня-ледаря
У гніві показала.
А жовтобокая пташина
Гніздо
в'є там,
Де виросла калина.
Побачив мандрівник
Все те і записав.
А в збірочках яких
І байках розказав?
( До збірки «Сад божественних пісень» увійшла байка "Ой ти пташко жовтобоко", а до збірки "Байки Харківські» - байка «Бджола і шершень»)
5.
Впізнай за периферичними іменами
Здавна так повелося
(У нас також не новина)
Видатним письменникам і поетам
Дають периферичні імена.
Згадуємо відразу
Про стилістичний прийом
Перифразу,
Коли звичайної назви
Кого-небудь не називають,
А описовий мовний зворот
Уживають.
Отже, випиши і впізнай
За периферичними іменами
Чия слава довгі роки
Зроста поряд з нами.
Жив колись Мандрівний філософ,
Український Сократ,
У кожному будинку -
Жаданий гість і брат.
Герой наш особливий
Від Бога мав талант:
Філософ-містик і аскет,
Байкар, письменник і поет,
І педагог, і, певно, музикант.
Дарма, що був зі знатного він роду,
Життя не мислив без народу.
Усіх нероб в байках підняв на сміх,
Бо ж ледарство - великий гріх.
Він волю цінував
Й тяжку фізичну працю,
Своїм пером народу став служить.
А як любив він українську мову!
Тож недарма ним людство дорожить.
Периферичні імена
Всі встигли записати?
Треба їх уголос
Тепер проказати
(Відповідь: Мандрівний філософ, український Сократ)
Про кого мову я веду?
Звичайно ж про ...
(Відповідь: Сковороду)
***
За що люблю байки Сковороди?
За те, що правда в них
Прозоріша води.
Автор і головний редактор викладач І. М. Шара
