Конкурс Шевченка
Баграмян Владислав;
учень 1 курсу (професія 《Касир квитковий. Провідник пасажирського вагона》);
Державний навчальний заклад
《Знам'янський професійний ліцей》
Кіровоградської області
Мій Тарас Шевченко
Кожен народ у своїй історії має людину, яка стає ідолом для багатьох поколінь. В українському минулому такою постаттю є Тарас Григорович Шевченко, чиї твори й досі надихають нас. Особливо актуальними у теперішній час стають його слова:
Борітеся - поборете!
Вам Бог помагає!
《Кавказ》
Тарас Григорович заклав духовні основи української нації, а морально-етичні заповіді митця - це важливий чинник консолідації суспільства. Він є патріотичним символом сьогодення. Цей видатний український поет жив у роки, коли люди страждали від неволі й кріпацтва. Сьогодні українці поневіряються на захоплених ворогом Бахмуті, Маріуполі, Луганську…Полонені мужньо переносять знущання й приниження. Ніщо не може зламати їх віру в перемогу.
Шевченко Т.Г. пережив арешти й заслання, заборону писати й малювати, але це його не зупинило. Він продовжував писати, завдяки чому світ побачив неперевершені《Гайдамаки》,《Катерину》, 《Наймичку》... Кобзар відображає в них духовно-культурні українські національні цінності. Мені подобається, що поет жив і дихав Україною. Упродовж усього творчого шляху Тарас Шевченко вчить нас не бути байдужими до рідної землі, людей, попри всі труднощі та негаразди.
Більшу частину життя Т. Г. Шевченко був змушений проживати за межами рідної України. Він жив серед поляків, казахів, росіян, але не розчинився в інших націях, не втратив національного ґрунту і гідності, не поміняв рідну мову на чужу.
Мій Тарас Шевченко - титан духу. Його любов до рідної землі, синівська відданість - взірець як для мене, так і для всіх українців. Особливо тепер. Такими є наші розвідники, воїни ЗСУ, пересічні українці, які стоять пліч-о-пліч під шквальним вогнем ворога, гинуть, але не відступають, не тікають за кордон.
Потім, по закінченню війни, вони стануть живими легендами, а з землі, освяченої кров'ю українців, виростуть нові рослини, піднімуться до неба небачені досі птахи. Нам невідомо, хто з нас ще поляже у боях за рідний край. І, звичайно, як кожній нормальній людині, нам лячно. Але подолати страх, сміливо стати зі смертю віч-на-віч мені, нам допомагає сила духу Тараса. Матеріали газет і журналів, 《ТікТоку》рясніють яскравими взірцями стійкості, героїзму, жертовності українських воїнів-захисників. Вважаю, що немалою заслугою є виховання на прикладах незламності духу Т. Шевченка, на його посланнях в майбутнє (《І мертвим, і живим…》, 《Заповіт》, 《Село》тощо).
Проблеми, підняті поетом, сьогодні дуже актуальні. Як і він, ми боремося за незалежність Української держави. Поезія 《Сон》 переконує кожного, що щасливим життя може бути тільки у вільної людини. Історія розвивається по спіралі. Частина мрій поета стала реальністю. Наші незалежні українці
…на своїм веселім полі
Свою таки пшеницю жнуть.
《На панщині пшеницю жала》
З жалю завмирає серце, що частину землі вже випалено, сплюндровано ворогами. Україна стала праобразом Кавказу. Скільки пролито жагучих сліз за тими, кого будемо чекати вічно! І надією сповнені ті, хто виглядає з полону захисника, хто непохитно вірить у перемогу. Реалії життя доказують, що мій Тарас був стовідсотково правим, коли навчав і заповідав берегти незалежність держави.
Поезія Т. Шевченка - потужне джерело мудрості. Її черпали і Марко Вовчок, і Остап Вишня, і Олександр Олесь… І ми припадаємо до неї спраглими вустами.
Кобзар боровся за свободу слова, адже у його творах були натяки на революцію, якої влада намагалася уникнути. Правду про революцію Гідності наш уряд також намагався приховати.
А ще я захоплююся Шевченком-
художником. Тільки під час Аральської експедиції він намалював понад сто малюнків олівцями і аквареллю. А міг же й відмовитися від поїздки, спираючись на слабке здоров'я. У той час можна було легко померти від холери, чуми, туберкульозу. Ці епідемії косили людей на Аралі. Та свідомість його була вищою. Він знехтував смертю. Патріоти-українці зараз також сміливо стоять на захисті незалежної України. Поет вливає в них непереможну міць.
Як бачимо, життя його було нелегким, сповненим образ і презирства, тяжкої праці, але Тарас Григорович вистояв, тому вистоїмо і ми.
Немає коментарів:
Дописати коментар